прикметник

Ответ от Andrey godlin[гуру]
Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин, батькова, братове.
Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо або через відношення до інших предметів та через відношення до особи чи істоти.
Прикметники за значенням поділяються на такі розряди:
якісні, що виражають ознаки предметів безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава особистість
відносні, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний тест, прикордонний пост;
присвійні, що виражають належність предмета певній істоті: материн рушник, Мартин зошит.
Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад:
золотий ланцюжок (відносний) — золота душа (якісний) ;
срібний перстень (відносний) — срібний голос (якісний) ;
лебединий пух (відносний) — лебедина пісня (якісний) ;
зміїна отрута (присвійний) — зміїний характер (якісний) .
Имя прилага́тельное — самостоятельная часть речи, обозначающая свойство предмета и отвечающая на вопрос «како́й» , «кака́я» , «каки́е» , «чей» . В русском языке прилагательные изменяются по родам, падежам и числам, могут иметь краткую форму. В предложении прилагательное чаще всего бывает определением, но может быть и сказуемым, предикатом, подлежащим.

Ответ от 3 ответа[гуру]

Ответ от 3 ответа[гуру]