про свободу пересування

Ответ от Пользователь удален[гуру]
Незважаючи на те, що ІНСТИТУТ прописки відмінено, т. т Ви маєте право вільно пересуватися на території України без ПМП, та справа в тому, що ряд норм права не приведені у відповідність до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні "
Основною проблемою чинного законодавства України є встановлення реального місця проживання особи (людини чи громадянина). Закон “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” визначає місцем проживання адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Документальним підтвердженням місця проживання особи є факт реєстрації, тобто внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Разом з тим ст. 29 Цивільного кодексу України визначає місцем проживання фізичної особи житловий будинок, квартиру, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) , у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Отже, фізична особа може мати кілька місць проживання. Т. т. існує деяка розбіжність між ЦК України та основним Законом який лобіює питання щодо вільного пресування на території України.
Слід назвати низку недоліків, що залишилися з часів існування „прописки”.
Проблеми існують у двох площинах:
- реалізація багатьох прав та свобод і надалі залежить від офіційного місця реєстрації;
- громадяни, що не мають власного житла, кількість яких постійно зростає, у більшості випадків не мають можливості реєструватися за місцем фактичного проживання з-за необґрунтованого вузького визначення підстав для реєстрації.
Перша проблема, фактично, є опосередкованим додатковим заходом владного примусу до реєстрації. Іншою формою владного примусу є існуюча адміністративна відповідальність за проживання без реєстрації.
Можливість реалізації багатьох прав і свобод лише за місцем реєстрації походить, очевидно, ще з кріпосного права та радянської системи „прописки”. Не зважаючи на загальну декларацію, викладену в статті 2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”, дана система фактично зберігає свою дію.
Лише за місцем реєстрації реалізуються права громадян, передбачені Законами України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про пенсійне забезпечення» , «Про освіту» , «Основи законодавства України про охорону здоров’я» , «Про захист населення від інфекційних захворювань» , «Про зайнятість населення» тощо. Громадяни без місця проживання та реєстрації не можуть відновити документи, влаштуватися на роботу, отримати медичну та соціальну допомогу.
Проблема також у тому, що законодавець знехтував фактичними суспільними відносинами в Україні, звузивши коло підстав для реєстрації та поділивши людей на тих, що можуть зареєструватися в певній квартирі, і тих, які не можуть цього зробити. При цьому до другої групи потрапили мільйони громадян. Наприклад, до неї потрапили люди, котрі можуть мати нормальну роботу й орендувати житло в якомусь з обласних центрів. Абсолютна більшість таких договорів оренди квартир є нелегальними за українським законодавством. Робити їх легальними невигідно обом учасникам таких договорів.