ряст

Ответ от Аня Бричник[активный]
Чи ж довго нам усім топтати ряст? З огляду на нашу поведінку – не дуже. Колись розповідають ледь розтане сніг земля вкривалась килимами рясту. Маленькі суцвіття лілових, рідше пурпурових чи білих квіточок стелилися під ноги. Вабили зір, чарували душу. Та невибаглива трав’яниста рослинка була настільки поширена Україні що фраза «топтати ряст» стала синонімом до слова жити. Фразеологізм залишився, а от весняних килимів із рясту поменшало.
Сучасні молоді українці ряст не те що не топтали, а в очі не бачили. До Червоної книги України ця квіточка поки що не внесена. Проте її кількість у наших лісах зменшується катастрофічно. Хтось не може встояти від спокуси принести додому оберемок перших квітів. Хтось виготовляє ліки, хтось вирішив підлатати фінансове становище продаючи перші весняні букетики. Торгівля лісовими квітами набула загрозливих масштабів. На захист рідкісних ранньоквітучих рослин стали вчені громадські організації, міліція. На вокзалах і автостанціях вилучають цілі партії ніжного товару, який везуть з далеких і ближніх лісів. Зупиняють перекупок на вулицях. Згідно із законом існує серйозний штраф за продаж і незаконне придбання рослин занесені до Червоної книги України. Під державну охорону потрапив підсніжник, цикламен, тирлич жовтий, сон. Та на кожній галявині сторожа не поставиш. На базарі тим паче не встережеш. Свій бізнес браконьєри-торговці роблять не заходячи на ринок. І як кажуть, є попит – буде і пропозиція. Заклопотаним втомленим громадянам після довгих і виснажливих холодів так хочеться чогось природного, красивого. Ціна ж доступна навіть тим, в кого на тепличні рослини грошей не вистачає. Сподіватися, на те, що продавців заморило сумління, марна справа. За нинішньої скрути кожен виживає як може.
А якщо по щирості, та невже зірвавши квітку ми справді завдаємо природі серйозної шкоди? Адже корінь залишиться в землі, наступного року виросте нова, навіть ще краще. На жаль, така помилка найпоширеніша. Ранньовесняні квітучі рослини найбільш вразливі. За місяць-другий вони мають встигнути вирости, відцвісти, утворити насіння, зробити запас поживних речовин, відклавши його в коренях, бульбах чи цибулинах наступного року. Тай цвітуть такі рослини виявляється не щорічно. Кущик конвалії зацвітає раз на 7-8 років, а за несприятливих умов – ще рідше. Ну, припустимо, зникнуть з ближнього лісу підсніжники. Шкода звичайно. Але ж натомість виросте інша квітка. Чи ж варто так турбуватися? Виявляється, зникнення однієї найнепримітнішої рослини може призвести до сумних наслідків. Ранньоквітучі рослині єдина їжа багатьох комах. Зникнуть перші квіти – загине чимала кількість метеликів, бджіл, джмелів. А ці комахи рятують ліс від шкідників. Дерева почнуть хворіти й висихати. Цей ланцюжок не важко продовжити і до самої людини, яка нітрохи не замислюючись, рубає гілку на якій сидить.
До розряду рідкісних рослин останнім часом ризикує потрапити навіть верба. Погляньте, що залишається від верболозів – заміть котиків стирчать самі цурупалки. Через відродження давнього промислу – лозоплетіння, усі кинулися виготовляти лозу. А хоч хтось здогадався посадити дерево? Адже виростити дерево не так просто.