стих чорнобрывци на украинском языке

Ответ от Марина Овчаренко[гуру]
Доля військова — не мама,
Кидає вздовж і поперек,
Сталося коль така драма
— Наша дорога до Чорнобиля пролягла.
Чорнобиль — містечко тихий
Потряс собою куля Земна,
Приніс країні немало відважна,
Не обійшовши нас стороною.
Ми в ході короткого польоту,
Округу стали озирати.
А, вийшовши з вертольота,
Прагнули навіть не дихати. І
з підозрінням дивилися
На кожен камінь, кожен кущ.
Чорнобиль, немов в телі чорному
Був похмурий, тихий, зловісний і порожній.
Тільки мокра дорога
Удалину стрічкою чорною лягла,
З гілок рясних яблук багато
В свої узбіччя узяла.
Закриті віконниці, вікна сліпі,
З весни світло життя в них потухнуло,
Не в силах сон зірвати безглуздий
Забутий, кинутий півень.
Тут немає субот і воскресінь,
Немає тут вільних вечорів,
В ланцюзі єдиною тут ми ланки
Більше подів, поменше слів.
Тут все в дорозі, і всі в дорозі
Не уникають похмурих місць,
Вже протоптали наші ноги
Стежини прямо на ЧАЕС.
Незримий стронцій ми ковтали
Серед чорнобильської землі,
В себе рентгени набирали,
На що ми йшли — до того прийшли.
І ось приходить година розрахунків
І метушливої метушні,
Нам всім додому швидше охота
(Засумувавши, ми пригадаємо ці дні)
У прямому і переносному сенсі
Чорнобиль міцно до нас увійшов,
Але ми не нили і не кисли,
Тут кожен сам себе знайшов.
Прощай Чорнобиль, «променистий»,
Прощай четвертий, чортовий блок,
Прощай нашу коротку працю ударний
Працювали кожен — хто як міг.
А вот текст на русском языке. Замечательный стих.
Судьба военная — не мама,
Бросает вдоль и поперёк,
Случилось коль такая драма —
Наш путь к Чернобылю пролёг.
Чернобыль — городишко тихий
Потряс собою шар Земной,
Принёс стране немало лиха,
Не обойдя нас стороной.
Мы в ходе краткого полёта,
Округу стали озирать.
А, выйдя из вертолёта,
Старались даже не дышать.
И с подозрением глядели
На каждый камень, каждый куст.
Чернобыль, словно в теле чёрном
Был мрачен, тих, зловещ и пуст.
Лишь только мокрая дорога
Вдаль лентой чёрною легла,
С ветвей обильных яблок много
В свои обочины взяла.
Закрыты ставни, окна слепы,
С весны свет жизни в них потух,
Не в силах сон сорвать нелепый
Забытый, брошенный петух.
Здесь нет суббот и воскресений,
Нет здесь свободных вечеров,
В цепи единой здесь мы звенья
Побольше дел, поменьше слов.
Здесь все в пути, и все в дороге
Не избегают мрачных мест,
Уж протоптали наши ноги
Тропинки прямо на ЧАЭС.
Незримый стронций мы глотали
Среди чернобыльской земли,
В себя рентгены набирали,
На что мы шли — к тому пришли.
И вот приходит час расчётов
И суетливой беготни,
Нам всем домой скорей охота
(Взгрустнув, мы вспомним эти дни)
В прямом и переносном смысле
Чернобыль крепко в нас вошёл,
Но мы не ныли и не кисли,
Здесь каждый сам себя нашёл.
Прощай Чернобыль, «лучезарный»,
Прощай четвёртый, чёртов блок,
Прощай наш краткий труд ударный
Трудились каждый — кто как мог. Царство Небесное, вечная память, погибшим на АЭС. У нас в городе есть памятник ликвидаторам Чернобыльской аварии.