думка шевченко

Ответ от юрий дидык[гуру]
“ДУМКА” (“Тече вода в синє море”) — один із перших віршів Шевченка, що дійшли до нас. Написаний 1838 у Петербурзі. Автограф невідомий. Вперше надрукований в альманасі “Ластівка” (СПб., 1841. — С. 312–313) як продовження поезії “На вічну пам’ять Котляревському”. Назву — жанрове визначення “Д.” — Шевченко дав творові в “Кобзарі” 1860. Як і в трьох інших “думках” 1838 — “Вітре буйний, вітре буйний”, “Тяжко-важко в світі жити”, “Нащо мені чорні брови”, — у вірші “Тече вода в синє море” яскраво виявились поетичні принципи раннього періоду творчості Шевченка, передусім риси романтичного художнього мислення з його підкресленою орієнтацією на фольклор. Специфіка перших “думок” Шевченка — в граничній перейнятості народнопоетичними мотивами, образами, фольклорними засобами, в особливостях авторського самовираження. Всі чотири “думки” належать до так званої “рольової” лірики, тобто віршів, основним носієм авторської свідомості в яких є ліричний персонаж, у названих творах — об’єктивована паралель до образу ліричного героя, центральної суб’єктної форми Шевченкової поезії, що вперше в ній постане трохи пізніше — в елегії “На вічну пам’ять Котляревському”. Життєва ситуація автора, змалку круглого сироти, недавнього кріпака, долею закинутого на чужину, що зазнав багато поневірянь, характерні для романтичного мислення й такі природні для Шевченкового становища настрої туги, самотності, постійне переживання відчуженості у світі переломлюються в “думках” через типово фольклорні, дуже узагальнені образи й ситуації, які завдяки присутнім у художній свідомості людини фольклорним стереотипам не потребували докладного вмотивування.
Тема “Д.” (“Тече вода в синє море”) — пошуки долі молодим козаком, мотиви й образи, через які ця тема вирішується, мають численні паралелі в народних піснях (серед них популярні пісні “Ой не шуми, луже, зелений байраче”, “Ой не шуми, луже, дубровою дуже”, “Ой зелений дубе, чого нахилився” та ін.). У сфері фольклорного способу образотворення перебувають і обидва суб’єкти мовлення — розповідач та персонаж-козак. Елементів психологізації образу героя в цьому вірші, на відміну від інших “думок” 1838, не спостерігається, романтичний конфлікт гранично узагальнений і має зовнішній характер — причини відчуженості героя від людей Шевченком не конкретизуються. Водночас орієнтованість на народну поезію не обертається в “Д.” (як і завжди у Шевченка) її копіюванням. Вірш сприймається як твір літературний, передовсім, завдяки властивим уже першим поезіям Шевченка особливій структурній врівноваженості, чіткості, завершеності, — риси, не такі характерні дл творів фольклору з їхньою варіативністю, а також завдяки літературним ознакам віршової організації.
Тема вірша розгортається дедуктивним способом, сюжет укладається в типову для літературного твору тричастинну структуру з елементами хронологічної послідовності у викладі подій, зовнішня подієва лінія подана дуже скупо — практично двома її найголовнішими фазами (“Пішов козак світ за очі”, “Сидить козак на тім боці”, основний зміст вірша — емоційне “підсвічування” подій, пов’язані з ними переживання. Отже, перша частина (рядки 1–4) — вступна теза, повідомлення екзистенціальної теми, що вводиться Шевченком до твору через один із найдавніших фольклорних засобів художнього узагальнення — психологічний паралелізм: “Тече вода в синє море, // Та не витікає, // Шука козак свою долю, // А долі немає”. Дальший текст — ілюстрування теми, її варіювання та деталізація. Головні динамічні моменти в її розгортанні зосереджуються у другій частині вірша (рядки 5–20), сам же драматичний характер вирішення теми визначений уже в першій частині. Третя частина (рядки 21–24) — емоційний підсумок — за змістом і структурно подібна до першої частини і є конкретизацією центральної теми. Властивий дедуктивному мисленню рух од загального до часткового завершується вельми близькими Шевченкові мотивами чужини, неможливості повернутися на батьківщину, що підтримують тему недолі: “А журавлі летять собі // Додому кл
Источник: ссылка