смешные стихи на украинском языке
Автор Seaman dhskhfs задал вопрос в разделе Литература
Лучшие стихи о любви на украинском языке. Поделитесь и получил лучший ответ
Ответ от Ирина Зурабова[гуру]
Хороша богата
Тарас Шевченко
Хороша богата
Я — да толку мало!
Видно бесталанна
Друга не сыскала.
Тяжко, тяжко сердцу
Без любви томиться.
Скучно одинокой
В бархат мне рядиться.
С парнем чернобровым,
Круглым сиротою,
Мы бы полюбились —
Да глядят за мною,
Мать с отцом так зорко.
Даже сна не знают
И гулять под вечер
В садик не пускают.
А когда и пустят
Так всё с ним — с проклятым,
С недругом противным,
Стариком богатым…
Не вернулся из походу.. .
Тарас Шевченко
Не вернулся из походу
Молодой гусар в село:
Что же я по нём горюю
Что мне больно жаль его?
За кафтан короткий что ли —
Иль за чёрный ус — так жаль?
Иль за то, что — не Марусей —
Машей звал меня Москаль?
Нет, мне жаль что пропадает
Даром молодость моя.
Не хотят меня и замуж
Брать уж люди за себя.
Да к тому ещё и девки
Мне проходу не дают:
Не дают они проходу
Всё гусарихой зовут!
О, Боже мой милый!
Тарас Шевченко
О, Боже мой милый! Как тяжко на свете,
Как жизнь горемычна - а хочется жить,
И хочется видеть, как солнце сияет,
И хочется слушать, как море играет,
Как пташка щебечет, как роща шумит,
Как девушка песню свою запевает…
О, Боже мой милый, как весело жить!
Проторила я дорожку
Тарас Шевченко
Проторила я дорожку
Через яр,
Через горы, мой сердешный,
На базар.
Парням бублики носила.
Вечерком;
Продала — и воротилась
С пятком.
Я два гроша, ох два гроша
Пропила,
На копейку музыканта
Наняла.
Ты сыграй-ка мне на дудке
На своей…
Чтоб забыла я кручину —
Горе с ней.
Вот какая — мой сердешный
Девка я.
Сватай — выйду я пожалуй
За тебя!
Лина Костенко
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Олена Теліга
За вікнами день холоне,
У вікнах – перші вогні…
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів!
Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.
Щоб легке, розкуте серце
Співало, як вільний птах,
Щоб ти, найміцніший, сперся,
Спочив на моїх устах.
А я поцілунком теплим,
М’яким, мов дитячий сміх,
Згашу полум’яне пекло
В очах і думках твоїх.
Та завтра, коли простори
Проріже перша сурма –
В задимлений, чорний морок
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою –
Я плакать буду пізніш!
Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий, як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті
Для крику і для мовчань –
Уста рішучі, як вистріл,
Тверді, як лезо меча.
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухатись порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
Щоб заховавши мудрий досвід
У скринці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
Вогнем отрути чи вина.
Щоб власній вірі непохитній
Палить лямпаду в чорну ніч
І йти крізь січні в теплі квітні
Крізь біль розлук — у радість стріч.
Ліна Костенко
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Василь Стус
Весняний вечір. Молоді тумани.
Неон проспектів. Туга ліхтарів.
— Я так тебе любила, мій коханий.
— Пробач мене — я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
шовковий шепт пригашених калюж,
мені ти все життя, немов дружина,
мені ти все життя, неначе муж.
— А пам'ятаєш? — Добре пам'ятаю.
— А не забув? Чи не забув? — О, ні.
— Здається, знову в молодість вертаю,
все наче увижається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню.
— А я лиш першу. Ніби й не було
минулих років нашому коханню,
не вір, що за водою все спливло.
— Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давні душі б'ються на ножах.
А єдиніться — предковічне небо
вам спільний шлях покаже по зірках.