натхнення

Ответ от ~*~Len@ Pechterev@~*~[гуру]
жерелом вічного натхнення для кожного митця був і залишається здебільшого ліричний жанр. Відтінки ж натхнення бувають різного емоційного напруження і забарвлення. Вони можуть бути ніжними, піднесеними, сумними, занепокоєними, розпачливими, плачевними і, навіть, трагічними. Тому недаремно лірика живить митця духовно, спонукає його до творчості. Це відзначав ще О. Пушкін, коли писав: "Мы рождены для вдохновенья, для звуков сладких и молитв".
С. Руданський був ліриком за покликанням. Різновидова лірика становить основу його творчості. Вона наявна в кожному його творі, незважаючи на його жанр. Лірикою поет розпочинає і, можна сказати, завершує свою творчість.
До ранніх творів С. Руданського слід віднести балади - "Два трупи" (1851), "Вечорниці" (1852), "Упир" (1853), "Хрест на горі" (1854), "Розмай" (1854), "Люба" (1854), які написані в Кам'янці-Подільському під час навчання у духовній семінарії. Балади ж "Тополя", "Верба" і "Купці" написані в 1859 році в Петербурзі. Сюжети балад побудовані на фольклорних мотивах, забарвлених романтикою, яка органічно поєднується з відчутними реалістичними, а почасти й соціальними картинами і епізодами.
Для балад С. Руданського властивий неускладнений, прозорий і динамічний сюжет з вельми колоритною образною системою з її логічною розповіддю. Оповідач у баладах С. Руданського бере активну участь в подіях, які відбуваються. Він чуттєвий, реагуючий, дійовий. Словом такий, який спостерігається у фольклорних творах. У художньому відношенні між баладами, написаними в Кам'янці-Подільському і в Петербурзі, відчутних відмінностей не спостерігається. Мелодійна коломийкова ритміка сприймається легко, сюжет розгортається плавно і динамічно. Образна система виключно народного походження - з його мораллю, психологією, поведінкою.
Ранні балади Руданського аж ніяк не можна відносити до творів письменника-початківця, до творів учнівських, невправних. Навпаки, вони засвідчують про неабиякий художній хист семінариста С. Руданського, який йому був притаманний протягом усієї творчості. З приводу розуміння ранньої творчості С. Руданського досить слушно зауважує Ю. Цеков: "Сімнадцятирічним Руданський починав на тому рівні літературної вправності, котра зробила б честь найшановнішим фундаторам романтичної української поезії, майстрам і талановитим, високоосвіченим, і багатим на життєвий досвід".
У баладі "Два трупи" поєднується романтика з реалізмом, обрамленим історичними подіями в Україні. Довгі роки провів у татарському полоні тепер уже літній, сивий дідусь. Невідомо, коли він став невільником і скільки йому було тоді років. Але, перебуваючи в тяжкій неволі, він ніколи не забував батьківщини, рідного краю, завжди прохаючи у Бога, щоб хоча під старість, наприкінці життя повернув його до рідного краю:
Запровадь мене додому,
Меж мою родину:
Там без жалю і без скарги
Білий світ покину.
Боже вічний!
Боже дивний!
Боже, дай мні силу
Повернутись, повидати
Родиноньку милу.. .
І Бог змилувався. Дідусь виривається з полону і битим шляхом повертається додому, маючи при собі ще й певну калитку, скарб. Саме цей факт, художня деталь, засвідчує про неабияку трудолюбивість українського народу, який в найтяжчих умовах дбає про добробут не лише власний, а й того краю, де йому доводиться жити.
Але побачити рідних і рідну сторононьку дідусеві не судилося. Його вбиває пострілом з рушниці рідний син, який зростав сиротою, без батька і став розбійником не з власної волі. Після полонення татарами батька, а потім і передчасної смерті матері його рідня відцуралася. Над сиротою чужі люди знущалися доволі. Саме отакі життєві обставини змусили хлопця-сироту стати розбійником і відстоювати не лише своє право на життя, а й свою волю зі зброєю в руках. Події ці поет передає стилістичними засобами українських народних пісень з влучним використанням властивих для них художніх прийомів:
Я скитався сиротою,
Гірко мені було!
Та тепер моє все горе
Щезло, проминуло!. .
Я щасливий! маю хату,
Маю батька, неньку
І до свого щ