велика людина

Ответ от ЛОРД[гуру]
Ми всі недаремно приходимо в цей світ. Будучи в постійному пошуці власного щастя, нерідко губимо ті миті, які могли б бути цінними для нас. То чи маємо право казати про велич? Велич над чим чи над ким? Напевно, багато красномовних слів можна написати, доводячи те, що людина насправді достойна звання великого створіння--тільки є одне дуже сильне заперечення: якщо людина Велика, то далеко не всемогутня і не всезнаюча. І не тому, що ми ми не прагнемо до вдосконалення, а через те, що під впливом певних обставин, проти яких нам важко боротися через власну пиху або, можливо, слабкодухість. То що ми називаємо величчю: вміння вихваляти себе, напротивагу частої нездатності боротися з проблемами і безпервним потоком саможалінь та нарікань на несправедливість долі? Чи може слабка людина бути великою? Адже казати можна все що завгодно, вигадувати неймовірні подвиги і пишні фрази, але вся та величність лусне як мильна куля, якщо виявиться, що життя твоє нічим не вирізняється з-поміж мільйонів інших. Якщо ти жив чи просто існував, так і не залишивши після себе нічого-хіба маєш право на те, щоб твоє ім’я було викарбоване у віках? Напевно, ні
На мою думку, велич людини полягає не в її намаганні возвеличити себе перед кимось, тобто, кажучи простою мовою, похизуватися, а в її вчинках та думках. В тому, що Богом їй надано право обирати для себе краще, а не заганяти власні бажання у глухий кут. Велич-- це не те, що можна отримати з народження чм присвоїти собі, а те, що можна заслужити працею і прагненням духовно розвиватися.
Найчастіше ми називаємо Великикими тих людей, які залишили по собі позитивну історичну славу і неабияк посприяли розвитку (культурному, духовному, політичному) нашої каїни, або світу в цілому. Та це не означає, що щоб завоювати повагу наступних поколінь треба ламати голову над новими відкриттями. Достатньо жити по совісті і честі, знайти своє місце в житті, любити, творити, мріяти на благо собі, своїм близьким, своєї країни і, можливо, цілої планети.
В наш час ми часто кажемо: «Країні не вистачає патріотів! » , «Країні не вистачає героїв! » Невже це означає, що і Великих нам бракує? Ні! Адже кожен із нас має потенціал--варто лише хотіти щось змінювати, йти до цієї мети будь-що-- не заради того, щоб хтось назвав тебе великим, а во ім’я чогось світлого. Хто знає, можливо, сьогоднішня маленька дитина--видатний художник або політичний діяч, але ж вона про це ще не здогадується. Отже, буде несправедливим казати, що людина приходить в цей світ заради того, щоб возвеличити себе перед чимось. Ми всі тут для того, щоб змінювати наше життя на краще; привести людство на вищий щабель розвитку; відшукати своє, можливо недовге, але таке бажане щастя. І, можливо, хтось із нас внесе свій вклад в історію, щоб потім його називали Великим, а комусь буде достатньо прожити власне життя в щасті і радіти з того, що маєш змогу, поділитися часткою своєї душі з усіма, хто захоче. Адже ми тут, як вічні скитальці, в гіркому пошуці чогось--може щастя, а може й величі...
Кожен з нас є створінням Великим вже через те, що здатний мислити, але всі ми по-різному використвуємо свої можливості. Говорячи про велич, не варто забувати, що лишаєшся простою людиною, зі слабкостями, мріями і проблемами. І якщо ти здатен боротися--заслуговуєш поваги, адже хто не падав, той не піднімався. А для того щоб стати по-справжньому Великим--мало прожити сіре, беззмістовне життя--треба бути хорошою людиною, з щирим серцем, не словом, а ділом доводячи своє право на титул Великої Людини!