винниченко сонячна машина

Ответ от
.
Роман справді великий.
Отже сюжет. Недалеке від 1922-24 років майбутнє. Німеччина.
Світовий капітал остаточно перемагає, планета під цілковитим контролем кількох
транс-національних фінансових стуктур. В цей час вчений, вихідець з багатої
лакейської родини, Рудольф Штор відкриває "сонячний мінерал", який
може практично напряму перетворювати енергію Сонця на їжу. Результатом цих
досліджень і стає створена Рудольфом сонячна машина- нехитрий пристрій, схожий
на м'ясорубку, до якої закріплене скло з мінералом. В машині можна перемолоти
будь-яку траву чи листя, головне щоб на неї через скельце потрапило сонячне
світло і тоді фарш перетворюється на багату калоріями їжу- "сонячній
хліб", яка з лихвою замінює всі необхідні людині продукти. Ще один
важливий момент- людина, обертаючи ручку, повинна оросити фарш своїм потом, без
цього нічого не вийде. Явно, що в цьому криється який символічний зміст, але я
його, чесно кажучи, не осягнула. Машиною відразу ж зацікавилася всесвітня
ультра-терористична соціалістична організація ІНАРАК, яка зрозуміла, що
забезпечивши пролетаріат безкоштовною їжею, вони тим самим виб'ють опору з-під
ніг експлуатуючого класу і людям вже не треба буде гнути спину на пана заради
шматка хліба. Вирішено- зроблено. Сонячну машину стаханівськими темпами таємно
поширюють по всьому світу і результат не примушує себе очікувати. Люди кидають
роботу, їдять сонячний хліб, радісно співають і танцюють (крім всього іншого
сонячний хліб мав властивості легких наркотиків і людина занурювалася в стан
близький до ейфорії). Старий суспільний лад загинув, вже нема ні
експлуататорів, ні експлуатованих, стоїть промисловість, нема світла, води,
каналізації, транспортного сполучення. Залишки матеріальних благ, здобуті
нечесним шляхом, перерозподіли за принципом "хто сильніший- той і
ухопив" і сидять собі, їдять сонячний хліб. Але суспільно не байдужа
молодь змінює ситуацію, проводить агітацію серед населення, збирає активістів,
які будуть охоче і добровільно працювати на благо суспільства, без жодної
експлуатації і примусу. Таких виявляється вдосталь і незабаром ентузіасти
відновлюють заводи, фабрики, повертають суспільству всі переваги цивілізації. І
все це з оркестром, піснями, квітами, гаслами. Фінал. Не надихає, правда ж? Але
не варто забувати, що в той час, коли писався роман, думки про близьке пришестя
світлого соціалістичного майбутнього ще не здавалися маячнею. Принаймні
переконаному комуністові Винниченку. З ідеологічною складовою роману ніби-то
розібралися, перейдемо до літературної. Письменником Володимир Кирилович
справді виявився кращим, ніж політиком. Читати його цікаво, навіть з
урахуванням того, що фантастичної складової у творі- сама лише сонячна машина,
все інше цілком реалістичне. Окремої уваги заслуговує авторський стиль. Винниченко
вміє зловити образ двома-трьома словами і вже його не відпустити. Кілька
розчерків пера- і в голові виникає готова, цілом реальна картинка.
Тепер ви вже все знаєте. Можете відкривати роман в будь-якому місці і
насолоджуватися чудовою винниченковою прозою. Багато москалізмів, які автор
залишав навмисно, бо вважав, що простому українцю так буде легше зрозуміти про
що він пише, але до них швидко звикаєш.