звертання

Ответ от Майкл Джозеф Джексон[гуру]
Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до яких звернена мова.
Наприклад, у реченні Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно (П. Грабовський) слово сіваче вказує особу, до якої звернена мова.
У функції звертання виступає іменник у кличному відмінку (вживання в цій функції називного відмінка не відповідає нормам української мови) . Звертання може виражатися як одним словом (непоширене) , так і групою слів (поширене) : Ой бандуро, рідна сестро, золотії струни! Вложи в неї моє серце, високії думи (П. Куліш) . Тобі, земле моя рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання (О. Ольжич) .
У звертання можуть входити особові займенники ти, ви: Ви, співці славетні наші, ви, красо всього народу! Ви нам честь відрятували, вам ми винні надгороду. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє!(З тв. Лесі Українки) . Іноді звертання виражається лише одним особовим займенником: Слухай, ти! Що ти там отому дурневі плещеш? Гей! ти! — гукнув голова. — Відчини! Чув? Чіпко! '(З тв. Панаса Мирного) . Такі звертання надають усьому текстові пестливого або, навпаки, зневажливого забарвлення, залежно від усієї тональності висловлювання.
Источник: Підручник з української мови